Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів "Світоч"
каратанас софія
Регистрация Вход
Про нас












Рубрики
Педагогічний колектив [55]
Олімпіади [175]
Заходи [366]
Предметний тиждень [252]
Методична робота [30]
Оголошення [207]
Конкурси [303]
Спорт [118]
Батькам [46]
Подорожуємо [58]
Акція [50]
Пам'ять [12]
Від психолога [19]
Опитування [22]
ЗНО [55]
ДПА [7]
Оголошено конкурс [27]
Цікавинки [5]
Знай наших [38]
Патріотичне виховання [68]
літній табір [87]
Профорієнтаційна робота [97]
Початкова школа [4]
Літня школа [30]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Софія Каратанас

Софійчине бажання.

В далекій країні під чистим блакитним небом де є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, а пори року змінюються – і кожна з них дарує нам свою особливу красу, жила зі своєю родиною дівчинка Софія.

Софійка була доброю, ввічливою та чесною дівчинкою. Окрім того, ще привабливою, розсудливою, з добрим серцем. Вона поважала матусю свою та татуся свого.

Батько та мати дуже любили свою доньку.  Родина багато часу проводила разом, займалась улюбленими справами. Батькам та доньці подобалося гратися з м’ячем, кататися на велосипедах, відпочивати біля річки,  подорожувати країною. Любов’ю та щастям була переповнена уся родина.

Якось Софійка побачила сльози в очах матері.

- Що трапилось,  матусю, чому ти плачеш? - спитала дівчинка матір.

- На нашу землю хоче напасти Чудовисько. Хоче усіх людей знищити, усі міста та села вогнем спалити. - відповіла мама.

Батько Софійки вирішив битися з Чудовиськом, родину та землю свою захистити. Рано вранці, взявши із собою торбинку з хлібом та сіллю, відправився чоловік в далеку подорож.

Минав час, життя продовжувалось, звістки від батька не було. Дуже сумувала Софійка за батьком. Матуся дівчинки більше не плакала, але була сумна та рідко посміхалася.

Наближався День народження Софії. Для родини цей день був особливим, батьки завжди влаштовували пишне свято на честь доньки, запрошували близьких друзів, дарували подарунки. Матусі хотілося, щоб День народження доньки, цього разу не відрізнявся від попередніх і вона почала готуватися до свята.  Маленька Софійка чекала свого свята,  вона мріяла про подарунки, щирі привітання та побажання рідних та друзів та велику кількість сюрпризів, і  сумні думки про тата та про Чудовисько відступали.

Нарешті День народження! Це був вихідний день і, здається, сонце світило набагато яскравіше, ніж учора, навіть птахи розучили якусь нову мелодію. Піднявшись з теплого ліжка, Софійка попрямувала до гостинної. Злегка відчинила двері батьківської кімнати – наче нічого не трапилося… Але раптом: «З Днем народження!». Це була матуся. Сьогодні вона вперше привітала вранці доньку одна без тата. Ось так почався – цей День. Далі були вітання, подарунки та друзі-друзі-друзі. Хвилююче збирання на святкування, підготовка, зустріч гостей плавно переходила у шумні конкурси, веселі жарти та танці. Мама приготувала величезний пиріг і коли всі гості сіли за стіл, запалили святкові свічки. Як чудово було! Настала найурочистіша хвилина свята, Софійці треба було загадати бажання та задути свічки. Лялька, конструктор, плюшевий мишко… Багато різних ідей було в маленькій голівці дівчинки, вона подивилась навколо та зрозуміла, їй бракує однієї близької людини – татка. «Я хочу, щоб татко повернувся, а Чудовисько загинуло, щоб на нашій землі знову був мир та спокій  та наступний мій День народження ми святкували усією родиною» - ось яке бажання загадала дівчинка та задула свічки.

Гості розійшлись, Софійка лягла спати, але вона довго не могла заснути, думала про своє бажання. Раптом кімната дівчинки наповнилась світлом, Софійка злякалась та сховалась під ковдрою.

- Не бійся! – хтось заговорив у кімнаті. Голос був приємний і Софійка виглянула з під ковдри, вона побачила перед собою Фею. Фея була саме такою, якою дівчинка уявляла – дуже красивою з довгим волоссям, на голові віночок з квітів, у рожевій сукні, розшитій камінням та з маленькими крилами.

- Як ти сюди потрапила? – запитала Софійка.

- Я прилетіла, бо почула твоє бажання, яке ти загадала, коли задувала свічки на свій День народження. Ти добра, щира, ввічлива дівчинка, з повагою ставишся до батьків, до старших, не кривдиш менших за себе та цінуєш природу, тому я хочу, щоб твоя мрія здійснилися!

- Але де ж твоя чарівна паличка? – поцікавилась дівчина.

- Вона мені не потрібна, я розтоплю серця жорстоких людей та наповню їх любов’ю, вони згадають про те, що найцінніше у житті - це  мир, і Чудовисько зникне, а твій татусь повернеться додому живий та здоровий…

Вранці Софійка прокинулась в гарному настрої, вона нікому не розповила про свою нічну гостю. Маленька дівчинка завжди вірила в чаклунство і сподівалася, що Фея виконає свою обіцянку. Минав час, Фея не прилітала але Софійка не втрачала надію. Час від часу дівчинка зверталася у своїх думках до Феї. Вона мріяла про те, як саме Фея буде виконувати бажання, Софійці було цікаво, як виглядає Чудовисько та звідки воно взялося, а ще вона думала про те скільки ж на землі людей з жорстоким серцем та як маленька Фея охопить усіх своїм чаклунством. І тоді в неї з’явилась ідея – треба приготувати чарівний еліксир та наповнити його ніжністю, коханням, справедливістю,  чемністю,  добротою, щирістю, терпінням. Цей чарівний еліксир треба додати в усі джерела с питною водою і коли жорстокі люди будуть пити таку воду та видужувати, а коли всі до останнього жорстокі серця відтають, до людей прийде прозріння і тоді Чудовисько, яке породило жорстокі серця – загине, і в країні запанує мир та злагода. Софійка написала Феї листа, де розповіла про свою ідею, а лист відправила  вітром. Дуже зраділа листу Фея та зразу почала готувати еліксир.

Минув ще де який час Софійка чекала, надіялась та  підтримувала свою матусю. Наближався наступний День народження дівчинки. І знову свято , з самого ранку Софійка так хвилювалась, що здавалося серце виплесне з грудей, дівчина побігла до батьківської спальні, їй не терпілося поділитися своїми переживаннями з матусею, дівчинка тихенько відкрила двері кімнати…

-  З Днем народження! - привітала донечку матуся, але ж цього разу вона була не одна, а разом з татусем. Пізніше Софійка дізналася, що татусь повернувся додому вночі, коли вона вже міцно спала і батьки вирішили дочекатися ранка та повідомити доньці добрі новини про те, що трапилося чудо - Чудовиська більше не має, а   батько повернувся додому. Веселий був день, раділа Софійка, раділа матуся, радів татусь, раділи гості. А коли настала мить знову задути свічки та загадати бажання, Софійка заплющила очі, і в думках вона подякувала Феї за чудо та попросила, щоб завжди був мир на нашій землі, щоб ніколи не з’являлись чудовиська і батьки не залишали своїх діточок. Саме тоді дівчинка вирішила, що буде на всі свої дні народження загадувати таке бажання.

 

 

Повернутися на сторінку "Перші кроки"

Пошук


Афіша тижня



Нове на сайті

Національна дитяча "гаряча лінія"
Національна дитяча гаряча лінія


Сайти, де нам раді